Нагребельна Надія Василівна

Існує декілька версій про виникнення назви села. Найбільш вірогідна така: Перші поселенці прибули сюди пізньої весни, коли вже минули строки посіву і посадки різних культур. А жити чимсь треба було. Тож усі землі, які встигли зорати, засіяли просом.Воно встигає дати урожай, коли навіть висіяти в червні. От ним у першу зиму і врятувалися від голоду.

Прославилися просянці також своїм великим умінням добре вести вівчарство. Вони були активними постачальниками баранини і овечих шкір на ярмарки і базари в Куп'янськ і ближні слободи. Шкіри йшли на пошиття кожухів, шапок-кучм.

Той, ще дореволюційний, досвід вирощування овець дав про себе знати і в післявоєнний час.Чабан колгоспу ім.Димитрова Г.Д.Погорєлова в 1948 році виростила від 100 вівцематок по 157 ягнят, за що одержала подяку тодішніх керівників радянської України М.С.Хрущова і Д.С.Коротченка.

До Просянської сільської громади історія підходила по-різному. Після об’єднання в 1951 році трьох колгоспів Просянської сільради (Просянського ім.Дімітрова, прилютівського „Ударник” і арсенівського „Червоний прапор”) і присвоєння йому імені Димитрова до початку дев’яностих років біля його керма стояло більше десяти керівників. Господарство впевнено відчувало себе з двома: коли віжки управління тримали Жлуденко і Бузов.

Бузов протримався недовго – його швидко перевели на керівну посаду в Харківське обласне управління сільського господарства. Жлуденко протримався понад п’ятнадцять років. Він був ініціатором впровадження в районі нових, найбільш продуктивних на той час сортів озимої пшениці та інших культур, мав звання заслуженого агронома Української РСР. За його наполяганням у центрі села був посаджений парк. Його послугами часто користувалися як місцеві так і сад оводи (професіонали й любителі) інших сіл і міста Куп’янська: одержували садівний матеріал, доречні поради і консультації.

В шістдесятих роках Просянську сільську раду ліквідували. Територію й населені пункти, які їй підлягали, передали до складу Гусинської сільради. На початку дев’яностих років сільську раду в Просянці відновили.